Схилимо голови. Війна, Ігри нескоренних і смерть на Харківщині

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Андрія Котовенка, який у спорт прийшов після серйозних поранень, отриманих у зоні бойових дій ще до повномасштабної війни, розкрився в паверліфтингу, взяв участь в Іграх нескоренних і повернувся на фронт з початком повномасштабної війни. Рівно три роки тому, 2 травня 2022-го Андрієве життя обірвалося. Йому було 39 років.

Життєвий шлях

Народився Андрій Котовенко 16 січня 1983 року в Боярці на Київщині. Закінчивши місцеву загальноосвітню школу № 4, надалі Андрій здобув фах слюсаря, проте працювати пішов консультантом у магазин із продажу побутової техніки. Юнакові подобалися різноманітні прилади, він детально вивчав їхні характеристики та завжди знав, що порадити покупцям.

Бойовий шлях

Коли росія в 2014 році почала агресію проти України, Андрій вирішив, що боронитиме Батьківщину зі зброєю в руках. Утім, до війська вдалося потрапити не одразу. У юності чоловік мав поганий зір, тож в армію його не взяли. І хоча чоловік встиг зробити корекцію, за документами був «списаним».

Втомившись оббивати пороги військкомату, Андрій Котовенко пішов на фронт добровольцем, як боєць «Правого сектору». І одразу опинився на передовій – у Пісках. Як позивний обрав прізвисько, що йому дали ще підлітком – Кіт.

Досить швидко Андрій зарекомендував себе в артилерії і став командиром мінометного відділення, яке надзвичайно ефективно працювало по позиціях ворога. Опісля перейшов у розвідку. Як згадував в інтерв’ю «Лівому берегу» сам Андрій, на війні він завжди прагнув отримати якнайбільше інформації про ворога, щоб мати змогу протистояти йому максимально ефективно.

Після служби у кількох добровольчих формуваннях Котовенко уклав контракт із 93-ю бригадою.

У січні 2016-го Андрій зазнав серйозного поранення поблизу шахти «Бутівка» під час просування замінованою росіянами територією. Кіт із двома побратимами, Сивим та Морячком, саме ходили в розвідку до ворожих позицій. Вибух пролунав позаду захисника, йому розірвало праву ногу. Котовенко зумів накласти собі джгут. Утім, іти назад до українських позицій не мав сили – втратив багато крові. Деякий час повз на спині, але швидко втомився. «Певно, Бог обійняв мене в той момент, і я зумів вижити», – зізнавався боєць. А ще від смерті порятували думки про сина. «Навіть не думай «відключатися»! Ти повинен повернутися додому і виховати Івана!», – лунало в голові.

Андрій переніс 22 операції в Україні та Німеччині, відмовившись від ампутації ноги, хоча лікарі попередили — якщо інфекція пошириться тілом — це вірна смерть. Розірвані судини у посіченій осколками міни кінцівці вимушено замінили протезами.

Слід у спорті

Отримавши поранення, Андрій Котовенко зміг розкритися у спорті. Ще коли чоловік перебував на лікуванні в Німеччині, тамтешні лікарі дивувалися, адже пацієнт, у якого нога була обплутана трубками, не випускав з рук гантелі, качав прес. А щойно зняли шви, Кіт опинився у спортзалі. На біговій доріжці зумів пробігти п’ять кілометрів. Через біль та емоції з очей котилися сльози, зізнавався захисник.

Там же, у Німеччині, Котовенко у Facebook випадково натрапив на статтю про «Ігри нескорених», міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі для поранених військовослужбовців. Це стало точкою відліку. Чоловік вирішив, що неодмінно візьме в них участь.

Після повернення додому, в Боярку, Андрій став серйозно тренуватись. Спочатку – двічі на тиждень, потім – через день. Згодом почав займатися паверліфтингом під керівництвом тренера Олексія Соловйова.

У 2020 році Андрій здобув срібну медаль на чемпіонаті Європи з паверліфтингу у Словаччині. До того став чемпіоном України в жимі лежачи у софт-екіпіруванні та срібним призером у класичному жимі.

У червні 2021-го Кіт переміг у національних змаганнях «Ігор нескорених» у паверліфтингу. А вже 25 жовтня 2021 року завоював бронзу в дисципліні жим лежачи на чемпіонаті світу. Андрій дійшов до мети і взяв участь в Invictus Games.

«Він сам себе зробив чемпіоном, своїми руками, своєю волею, витривалістю. У нього була дуже велика мета, він дуже хотів перемогти, стати чемпіоном і все для цього робив», – каже в інтерв’ю «Новинарні» Олексій Соловйов.

Окрім спорту, Котовенко вів активне життя – працював консультантом у гіпермаркеті, здобував в університеті фах юриста, активно вчив англійську, відвідував україно-норвезьку програму з ведення бізнесу.

До початку повномасштабного вторгнення росії Андрій мріяв взяти участь у турнірі Arnold Classic, який традиційно відвідує Арнольд Шварценеґґер.

Загибель

Андрій мріяв стати чемпіоном і зробити фото з «залізним Арні». Воно йому було потрібне для благородної мети. Котовенко розраховував, що це стане доброю рекламою для змагань ветеранів, які мріяв організувати – «Сталеве серце». Андрій навіть розробив логотип, але втрутилася війна.

Змагання Arnold Classic тривали в Коламбусі 2-5 березня 2022 року. В цей час Кіт захищав Україну. Дружина навіть не намагалася вмовити чоловіка не йти воювати, в цьому не було жодного сенсу.

А коли Україна вперше в історії 19-28 серпня 2022-го виступала на Ігри воїнів (Warrior Games), Андрія Котовенка вже не було в живих.

Кіт загинув о 9-й годині ранку 2 травня 2022 року на Харківщині. Під час виїзду бійці 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського потрапили під обстріл. Андрієві було 39 років.

Родина

В Андрія була щаслива сім’я – дружина Тетяна, син Іван, з якими чоловік жив у Віті-Поштовій під Києвом. Також живі батьки воїна.

Вшанування

Поховали Андрія Котовенка на цвинтарі у Віті-Поштовій.

22 грудня 2023 року Президент України нагородив Андрія Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вулицю Льва Толстого у Боярці перейменовано на Андрія Котовенка.

Читайте також:

Схилимо голови. Легендарний реґбіст, який поліг у день звільнення Бучі