Позолочений склад. Чи може Олександрія збагатитися на розпродажі гравців

Згадайте 2023 рік та кількість критики, з якою стикався тренерський штаб «Олександрії» на чолі із Русланом Ротанем. Багато експертів та вболівальників тоді категорично стверджували, що методи та ігровий стиль цього молодого наставника не здатні приносити результат, і що босам «жовто-чорних» потрібно якнайшвидше звільнити фахівця, під керівництвом якого команда примудрялася програвати із рахунком 1:5 не тільки «Динамо», а й «Чорноморцю».

Однак зараз, наприкінці сезону-2024/25, критиканів Ротаня не видно і не чутно. Більше того, деякі з них наразі активно розмірковують на тему можливого переходу Руслана на роботу до більш статусного колективу вітчизняної Прем'єр-ліги – наприклад, до «Шахтаря» або ж «Динамо». А все тому, що нині «Олександрія» якраз і дає результат, причому такий, якого від неї не очікував ніхто. За два тури до фінішу сезону в УПЛ «жовто-чорні» зберігають шанси на чемпіонство, нехай переважна більшість оглядачів і впевнені, що «Динамо» свого вже не впустить.

Але як би не закінчився цей сезон для «Олександрії» – золотом чи сріблом чемпіонату – вже зараз ясно, що команда Ротаня встановить свого роду орієнтир для подальшого розвитку клубу. І тут багато чого залежатиме від рішень керівництва – насамперед президента Сергія Кузьменка та його сина Івана, котрий обіймає відповідальну посаду генерального директора.

Подейкують, що прямо зараз боси «Олександрії» не мають готового рішення з приводу того, як розвивати клуб у найближчому майбутньому. Яскравий ривок в цьому сезоні, схоже, дещо приємно дезорієнтував навіть топ-менеджмент «жовто-чорних», який відтепер має замислюватися, над чим працювати далі. По суті, якщо брати з очевидного, то варіантів у керівництва «Олександрії» лише два: або підіймати ставки та намагатися рухатися до ще більш амбітних цілей, або, навпаки, дещо «пришпорити» ситуацію, щоб команда повернулася на позиції, які відповідають більш приземленим прагненням.

У першому випадку «Олександрії» доведеться піти на суттєві інвестиції у підсилення складу. Не секрет, що для успішного виступу в єврокубках та національному чемпіонаті одночасно клубу потрібно мати по два якісних футболісти на кожну позицію на полі. Більше того, враховуючи сучасні українські реалії, пов'язані зі складною логістикою, навіть це не є гарантією успіху, але без гарного кадрового потенціалу команді взагалі нема чого робити у Європі, яскравий приклад чого – низка наших клубів, які за останні роки, вийшовши у єврокубки, вилітали звідти одразу ж, причому деякі – із оглушливим свистом.

Важко сказати, чи готовий Сергій Кузьменко ризикнути та вкластися в «Олександрію» надзвичайно серйозно, аби спробувати залишити в клубі максимальну кількість найкращих гравців нинішнього складу, підсиливши його також якісними легіонерами на кшталт Мігела Кампуша, Хуана Альвіни Безерри або Теді Цари.

За даними, які долинають із навколофутбольних кіл, в керівництві «Олександрії» наразі нібито ледь не пріоритетним вважається варіант, за якого вже прийдешнім літом клуб може піти на максимально можливий розпродаж гравців, які зуміли проявити себе в сезоні-2024/25 якнайкраще. Наприклад, блогер Ігор Бурбас із посиланням на свої джерела інформації на власному каналі в YouTube, казав, що такої точки зору в «Олександрії» начебто дотримується Іван Кузьменко, котрий має економічну освіту.

Але чи може і чи здатна «Олександрія» реально збагатитися прийдешнім літом на продажі своїх футболістів? При детальному аналізі ситуації, забігаючи дещо уперед із остаточною відповіддю, швидше, ні, аніж так. Давайте пройдемося по ключових позиціях у цьому питанні…

Насамперед, якщо спиратися на дані порталу Transfermarkt, зазначимо, що сукупна оціночна вартість складу нинішньої «Олександрії» дорівнює 15,75 мільйонам євро. Це п'ятий показник в УПЛ після «Шахтаря» (165 млн євро), «Динамо» (82,2 млн євро), «Полісся» (22,9 млн євро) та «Карпат» (18,3 млн євро). Той факт, що як мінімум три команди із перерахованих «жовто-чорні» на фініші сезону вже точно випередять – це колосальний успіх для підопічних Ротаня, із яким немає жодного сенсу навіть сперечатися.

Найдорожчими футболістами нинішнього складу «Олександрії» є: Іван Калюжний та Хуан Альвіна Безерра (обидва оцінюються на Transfermarkt у 1,5 мільйони євро), Мігел Кампуш (1,2 млн євро), Володимир Шепелєв, Олександр Мартинюк та Георгій Єрмаков (кожен оцінений в 1 млн євро). Окрім цих шести виконавців жоден інший футболіст клубу станом на зараз не котирується на ринку дорожче за один мільйон у загальноєвропейській валюті.

Давайте розглянемо суто гіпотетичну ситуацію, за якої боси «Олександрії» забажають «скосити бабла» по максимуму, продавши усіх найдорожчих футболістів команди, імена яких ми перерахували вище. Потенційно це могло б принести клубу щонайменше (давайте говорити про продаж за номінальною оціночною вартістю) 7,2 мільйонів євро. Для нинішніх реалій в УПЛ – це колосальні гроші, на які можна спробувати створити оновлену боєздатну команду, частину коштів інвестувати в інфраструктуру, і навіть невеликий залишок може піти на компенсацію колишніх вкладень з боку власника Сергія Кузьменка.

Такий варіант можна було б розглядати та оцінювати, якби не одне дуже важливе «але»… Справа в тому, що продати як мінімум Калюжного, Кампуша, Шепелєва та Єрмакова «Олександрія» точно не зможе. У кожного з них наприкінці сезону закінчується контракт із клубом, а про підписання нових трудових угод мова поки не йде і навряд чи вона взагалі зайде. Щоб це розуміти, давайте пройдемося по кожного конкретного випадку…

Іван Калюжний, якщо довіряти інсайдерам, вже однією ногою перебуває у «Металісті 1925», від якого начебто навіть отримав підписний бонус. Як ви розумієте, про жодне продовження співпраці з «Олександрією» для 27-річного опорника національної збірної України і мови не може бути…

23-річний голкіпер Георгій Єрмаков, який чудово показав себе у поточному сезоні УПЛ, й зовсім не належить «Олександрії». Клуб ще минулого літа поспішив продати воротаря, погодившись на скромну пропозицію від ізраїльського «Маккабі» з Хайфи у розмірі 100 тисяч євро. Сьогодні Єрмаков коштує вже щонайменше вдесятеро дорожче, але він виступає за «жовто-чорних» на правах оренди, і влітку буде зобов'язаний або ж повернутися до табору ізраїльтян, або ж буде перепроданий ними кудись в інше місце, причому вкрай сумнівно, щоб ним виявилася «Олександрія».

Португальський центрбек Мігел Кампуш виступає за «Олександрію» з січня 2024 року і наразі має незахищений контракт. Трудова угода 28-річного португальця розрахована до 31 травня, після чого він із дуже високою ймовірністю залишить не лише стан «жовто-чорних», а й Україну загалом. За інформацією, що заслуговує на довіру, нині інтерес до Кампуша виявляють клуби з Португалії, Туреччини, Греції та Японії. Причому скрізь Мігелу готові запропонувати умови, значно кращі за ті, які центрбек має зараз в «Олександрії»…

Нарешті, Володимир Шепелєв, який опинився в «Олександрії» лишень на початку нинішнього року, також поки що не має твердого наміру залишитись у клубі після закінчення терміну контракту, який розрахований до кінця сезону. За чутками, хавбек, якому 1 червня «стукне» вже 28, хотів би скуштувати легіонерських хлібів та спробувати сили у Європі. Наразі всі зусилля його представників спрямовані на пошук цікавих варіантів, і лише у разі їх відсутності Шепелєв буде готовий спілкуватися з «Олександрією» щодо пролонгації співробітництва.

Мінус Калюжний, Кампуш, Шепелєв та Єрмаков – це вже 4,7 мільйони євро «збитків» в аспекті потенційного доходу. Отже, реально «Олександрія» під час оцінки продажів найдорожчих своїх виконавців може розраховувати лише на Беззеру та Мартинюка, сукупний дохід від яких, спираючись на номінальні оцінки, становитиме близько 2,5 мільйони євро. Це, звичайно, велика сума, але точно не така, яка здатна звести з розуму керівництво «Олександрії».

Потенційно на ринку могли б бути цікаві центрбек Шабанов та центрфорвард Філіппов, які добре демонструють себе в поточному сезоні, але на них також багато не заробиш. Насамперед через вік (Шабанову вже 33, Філіппову – 32), але також і через те, що їхні контракти не такі вже й тривалі – до 30 червня 2026-го. Багато чого тут не наторгуєш…

Хто ще з нинішньої «Олександрії» міг би становити підвищений інтерес на ринку? Теоретично – правий фулбек Микита Кравченко (8 асистів у поточному розіграші УПЛ), вінгер Теді Цара (6 результативних дій у 10 матчах), а також центральні хавбеки Дмитро Мишньов та Кирило Ковалець. Але вік двох останніх теж уже відноситься до категорії 30+, а тому особливо суттєвих грошей на них отримати навряд чи вдасться, а розмінюватися на угоди на кшталт продажу Єрмакова в «Маккабі» не має жодного сенсу, якщо тільки не стоїть завдання вбити команду взагалі.

Ось і виходить, що нажитися на продажу своїх лідерів «Олександрія» прийдешнім літом банально не здатна при всьому на те бажанні. Більше того, клубу доведеться підшукувати заміни для кількох ключових виконавців, які точно покинуть команду на правах вільних агентів, а це вимагатиме певних інвестицій як мінімум для оплати підйомних та послуг агентів (якщо йдеться про підписання футболістів без виплати трансферної компенсації).

Важко сказати, чому керівництво «Олександрії» дотягнуло до останнього у питаннях майбутнього як мінімум Калюжного та Кампуша. Чому із цими футболістами не було пролонговано контрактів на початку нинішнього року? Або чому хоча б того ж таки португальця не продали у січні, коли до нього був конкретний інтерес? Так, це був ризик, але гроші, отримані від трансферу, можна було б спробувати грамотно реінвестувати в новачка. І кейс Теді Цари доводить, що в «Олександрії» загалом вміють непогано працювати у питаннях селекції.

Втім, усі ці питання тьмяніють на тлі одного, яке сміливо можна називати головним: «А що буде із Русланом Ротанем?» Зараз ніхто не наважиться зі 100%-вою впевненістю стверджувати, що цей наставник залишиться в «Олександрії» і на наступний сезон. Контракт фахівця теж спливає, а про пролонгацію співпраці заговорили лише останніми днями, та й те, як зізнався сам пан Руслан, поки що без серйозної конкретики.

Тому, розмірковуючи економічними категоріями, нинішня «Олександрія», навіть якщо вона виграє чемпіонство в УПЛ, все одно матиме зовсім не «золотий», а скоріше, «позолочений» склад. Все через те, що на папері він виглядає справді солідно, а ось спроба конвертувати його у живі та великі гроші, через низку причин, про які ми поговорили, заздалегідь приречена на провал. Такий ось парадокс менеджерських рішень виходить, не інакше...