Убивство Брагіна, тренерський тандем, 60 мільярдів на підсилення

Довго про це йшлося, все до цього йшло, і ось нарешті офіційно сталося. Після 29 туру УПЛ стало очевидним, що вище за третє місце в нинішньому сезоні «Шахтар» уже не стрибне (нижче, до речі, теж). Востаннє до цього «гірники» фінішували в чемпіонаті України нижче за другий рядок у турнірній таблиці ще в минулому житті – за підсумками сезону 1995/1996. Є чудова нагода згадати той далекий, невдалий і багато в чому трагічний сезон «помаранчево-чорних».

***

Перед початком п'ятого чемпіонату країни «Шахтар», чинний володар Кубка України, непогано зміцнився. У донецькій команді з'явилися голкіпер Нікітін, захисники П'ятенко, Чихрадзе та Габіскірія, півзахисник Співак та нападники Федьков і Попович. За інформацією газети «Український футбол», на нових гравців того сезону донецький клуб витратив близько 60 мільярдів карбованців (не плутати з гривнями!).

Проте, деяких нових гравців вдавалося залучити в команду не за гроші, а шляхом обміну. У такий спосіб з'явилися у Донецьку Кочвар, Старостяк та Гузенко. Плюс активно підпускалися до основи гравці дубля.

На стартовий поєдинок нового чемпіонату – проти тернопільської «Ниви» – головний тренер «Шахтаря» Володимир Сальков випустив одразу шістьох новобранців. І спочатку все складалося добре, і «Шахтар» на очах у своїх уболівальників повів у рахунку, але зрештою поступився 2:4.

Причиною такого фіаско стала невдала в усіх відношеннях гра задньої лінії, що діяла в три захисники, два з яких були новачками.

Як виявилося після того, та поразка «Шахтаря» не була несподіванкою. Вона стала радше закономірністю.

Після четвертого туру «Шахтар» посідав передостаннє, 17-е місце у турнірній таблиці, маючи лише одне очко у своєму активі. І розгром у Києві від «ЦСКА-Борисфену» - 0:4.

Після того розгрому головний тренер «гірників» Сальков написав заяву про звільнення. І ця заява була прийнята керівництвом клубу. Щоправда, це рішення ухвалювало керівництво клубу без президента, бо на той момент боса «Шахтаря» Ахатя (він же Олександр) Брагіна затримала прокуратура. Тому сталося так, що виконуючим обов'язки головного тренера «Шахтаря» асистент Салькова Валерій Рудаков не пробув і двох днів, тому що з прокуратури повернувся Брагін, і відставку Салькова не прийняв. Як показали подальші події, дарма.

Хоча спочатку після не затвердженої відставки Салькова його команда помітно підбадьорилася. Спочатку донеччани без проблем пройшли у попередньому раунді Кубка володарів Кубків північноірландський «Лінфільд», а потім у чемпіонаті країни здобули нарешті першу перемогу – розгромили «Кремінь» 4:1, який на той час очолював колишній (і майбутній) тренер «гірників» Валерій Яремченко.

Ну а далі все одно відбулася відставка Володимира Салькова. Після виїзної поразки від запорізького «Металурга» (0:2). Що цікаво, у тій ситуації Сальков не збирався йти. Йому наполегливо «допоміг» це зробити Брагін, який керувався тим, що тренер так і не зміг порозумітися з більшістю гравців основного складу.

Цього разу Валерій Рудаков на посаду виконуючого обов’язки головного тренера «Шахтаря» прийшов надовго. Відносно надовго. Прийшов не сам – йому на допомогу було делеговано легенду клубу – Михайла Соколовського, який вважався асистентом Рудакова, хоча в пресі того часу існувала думка, що «Шахтарем» керував тренерський тандем.

***

Під керівництвом тандему «Шахтар» стартував чудово: розбив удома «Кривбас» – 4:0. За словами Рудакова, першим його рішенням у новій іпостасі стала відмова від гри у три захисники.

Однак одного цього рішення виявилося замало й для чемпіонату країни, й для єврокубків. За непоганої, загалом, гри проти «Брюгге», донеччани поступилися бельгійцям за сумою двох матчів у 1/16 фіналу Кубка кубків. І на хвилі цього розчарування продовжили невдачі і на внутрішній арені: домашня поразка від «Динамо», виїзний ляпас від «Прикарпаття». І демарш провідного на той час форварда команди Ателькіна, який заявив, що він гратиме або у стартовому складі, або взагалі ніде.

А потім настало 15 жовтня 1995 року. Того дня «Шахтар» приймав «Таврію». Матч розпочався о 17.00, а вже через кілька хвилин на вході в гостьову трибуну стадіону «Шахтар» пролунав страшний вибух, який забрав життя шістьох людей, серед яких виявився і президент «Шахтаря» Ахать Брагін (він же Алік Грек, якого чутки пов'язували з криміналітетом).

Спочатку вбивці Брагіна планували здійснити задумане на домашній грі проти «Брюгге», але на тому поєдинку президента «Шахтаря» не виявилося.

А ось на матч проти «Таврії» він прийшов. Сила вибуху була настільки потужною, що від Брагіна залишилася лише рука з годинником «Ролекс», за яким його й упізнали.

Після вибуху деякі уболівальники вибігли на поле. Матч було призупинено. Представники «Таврії» хотіли продовжувати гру, та й у «Шахтарі» деякі були не проти такого рішення. Але після того, як віце-президент «гірників» Равіль Сафіуллін зайшов у роздягальню «Шахтаря» і показав гравцям годинник, що залишився від Брагіна, вже ні про яке продовження гри не могло бути й мови. Хоча «Таврія» і вимагала зарахувати «Шахтареві» технічну поразку (матч був визнаний таким, що завершився внічию 0:0).

Осінній відрізок сезону команда догравала на інерції. За все перше коло донеччани забили на виїзді лише один гол, здобули лише одну виїзну перемогу. Проте, Валерій Рудаков до початку весняної частини сезону вже позбувся приставки «в.о.».

А тим часом керівництво клубу шукало шляхи виходу із фінансової кризи. За словами Сафіулліна, фірми «Люкс» та «Алмар», які належали до того Брагіну, вже не могли нести на собі весь тягар фінансової відповідальності за клуб, тому довелося звертатися за допомогою до міської та обласної влади.

На весняну частину сезону «Шахтар» робив ставку на Кубок, бо робити ставку на чемпіонат вже було пізно.

***

У 1/16 фіналу Кубка «Шахтар», граючи суворо від оборони, переміг «ЦСКА-Борисфен», а в наступному раунді виявився сильнішим за другу динамівську команду (тоді дублі допускалися до кубкових змагань). Чвертьфінальний поєдинок проти «Дніпра» став для донеччан найскладнішим у цьому турнірі, але вони й цього разу пройшли далі, здолавши команду Бернда Штанге по пенальті.

Але знову зіграти у фіналі Кубка України донеччанам не вдалося. Бо вони поступилися у півфіналі вінницькій «Ниві». Перед грою шестеро гравців «Шахтаря» (Чаплигін, Воскобійник, Осташов, Нікітін, Співак та Коваль) потрапили до лікарні з харчовим отруєнням.

У затверджену раніше дату, 26 квітня, кубковий матч «Ниви» та «Шахтаря» не відбувся через те саме харчове отруєння, хоча глядачі й зібралися на стадіоні. Матч відбувся наступного дня. Керівництво «Шахтаря» було проти такого рішення, наполегливо вимагаючи перенести гру на пізнішу дату, але інспектор матчу та генсек ФФУ наполягли на грі саме наступного дня.

Ту гру донеччани програли по пенальті. Показово, що троє з футболістів «Шахтаря», які отруїлися, у тому програному матчі взяли участь. А наставнику «Ниви» Сергію Морозову, згодом відомому футбольному телеексперту, від керівництва вінницького клубу як подарунок було презентовано цілий ящик пива.

У матчах чемпіонату, що залишалися, «Шахтар» відверто валяв дурня. Ну, а як можна назвати те, що у дев'яти поєдинках донеччани здобули лише дві перемоги та одну нічию, все інше було програно. Знову програли «ЦСКА-Борисфену», цього разу вдома. У день 60-річчя клубу.

У підсумку – лише десяте місце у чемпіонаті: перемог було менше, ніж поразок (13 проти 15), забутих м'ячів було лише на один більше, ніж пропущених (44 проти 43).

За підсумками того сезону другого тренера «Шахтаря» Михайла Соколовського відправили у відставку. Валерій Рудаков свою посаду втримав. Але ненадовго: до 23 липня. У той день команді було представлено нового-старого головного тренера – Валерія Яремченка.

А восени 1996 року «Шахтар» узяв під своє крило Ринат Ахметов, бізнес-партнер трагічно загиблого Ахатя-Олександра Брагіна…