Схилимо голови. Чернігівський боксер і хуліган боронив Україну з 2014-го

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Ярослава Рудича, чемпіона Чернігівщини з боксу, фаната «Десни», який захищав Україну з 2014-го, отримав важке поранення в грудні 2021-го і помер після трьох операцій рівно три роки тому, 3 червня 2022-го. Ярославу було 27 років.

Життєвий шлях

Ярослав Рудич народився 30 січня 1995 року у Чернігові. З дитинства хлопець захопився боксом і згодом став чемпіоном Чернігова та Чернігівщини, представляв область на всеукраїнських змаганнях.

Закінчивши у рідному місті загальноосвітню школу №29, Ярослав у 2012-му вступив у Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Фізичне виховання дітей дошкільного віку». У 2017-2018 роках, вже перебуваючи у війську, чоловік навчався у Львівському вищому професійному художньому училищі за напрямом «живопис».

Слід у довколафутболі

З раннього віку Ярик вболівав за чернігівську футбольну команду «Десна», а з 2011-го став відвідувати домашні та виїзні матчі на фанатських секторах. Хлопець увійшов до першого складу довколафутбольного колективу «Парни Северной Столицы», одразу після його утворення групою старих друзів. Наступними роками чернігівський колектив здобуде славу такого, що згідний битися із будь-ким. Друзі згадують Ярослава як бійця, котрий мав рішучий характер. Будучи легким за вагою, він буквально вгризався у своїх опонентів.

Бойовий досвід

Бойовий шлях Ярослава Рудича почався відразу після початку російської агресії в 2014-му. До того Ярик був активним учасником Революції Гідності, а коли янукович і його прихвосні втекли з країни, а москалі анексували Крим та зайшли на Донеччину та Луганщину, добровольцем пішов захищати Україну від агресора. Рудич боронив Україну в складі добровольчого батальйону «Шахтарськ». Потім була служба в ОУН (2015-2016 роки), а з 2020 року став до лав 1-го окремого батальйону морської піхоти (36 ОБрМП). Разом з побратимами він неодноразово виконував бойові завдання в районі Донецької та Луганської областей.

Смерть

27 грудня 2021 року в селі Гнутове, що неподалік Маріуполя на Донеччині, ворожий безпілотник скинув Ярославу під ноги уламковий снаряд. Від вибуху воїн отримав складні ушкодження, уламками роздробило кістки.

Ярослав Рудич переніс декілька складних операцій і з тих пір пересувався за допомогою милиць. Остання операція була проведена в травні 2022 року, але нею Ярослав не був задоволений і вважав, що вона не пішла йому на користь. Ярик сумував і за часами довколафутбольної молодості, відправляючи друзям фото зі шпиталю в тих самих штанях, в яких колись їздив на матчі та фанатські бійки.

Рудич боявся, що його комісують і він не зможе повернутися до служби. Приблизно в цей же час весь його взвод було розбито в Маріуполі. Вижили всього кілька людей, та й вони опинились в полоні. Будучи фактично прикутим до ліжка, в останній свій місяць Ярослав часто повторював, що чекав на повномасштабну війну всі вісім років, готувався до неї, отже мав бути поряд з побратимами в Маріуполі. Ярослав Рудич пішов з життя 3 червня 2022 року.

Особисте життя

Під час навчання у Львові Ярослав зустрів справжнє кохання – талановиту художницю Катерину Складановську. Вони кохали одне одного і планували одружитися. Але в цивільному житті Ярослав себе так і не знайшов. Це була дуже принципова людина і він завжди був упевнений, поки в країні війна, його місце саме на фронті.

«Посмішка з обличчя Ярика не сходила майже до останнього дня... З такою ж посмішкою буду продовжувати нашу спільну справу» - каже брат-близнюк Володимир.

Читайте також:

Схилимо голови. Боксер з Миколаєва, віддав життя за Україну 21-річним