Східний вітер. Учасники клубного ЧС-2025, як вони є

У другій частині представлення клубів-учасників клубного чемпіонату світу 2025 ми розповімо про клуби, які представляють одразу дві континентальні конфедерації – Азію та Океанію.

Примітно, що в майбутніх клубних чемпіонатах світу може статися так, що клуби з однієї країни будуть представляти дві різні конфедерації. Але про все по порядку.

Аль-Хіляль (Ер-Ріяд, Саудівська Аравія)

Саудівський «Аль-Хіляль», як і африканські клуби, рекордсмен своєї країни за кількістю чемпіонських титулів, яких за свою 67-річну історію «боси» виграли 21. Також ріадці 11 разів брали Кубок Короля, чотири рази вигравали азійську Лігу чемпіонів та два.

Минулого сезону «Аль-Хіляль» зміг зробити чемпіонський дубль, а за підсумками сезону 2024/25 «боси» посіли друге місце у домашньому чемпіонаті з відставанням у вісім очок від «Аль-Іттіхаду» з Джидди. При цьому «боси» двічі втратили очки з аутсайдерами, один з яких зрештою вибув із Про-ліги – зіграли внічию в гостях у мекканської «Аль-Вехди» та «Дамака» з Хаміс Мушаїта. У Кубку Короля «Аль-Хіляль» дістався чвертьфіналу, де по пенальті програв «Аль-Іттіхаду». У цій серії «боси» забили лише один удар із чотирьох.

Як і в більшості клубів із Саудівської Аравії, у складі «Аль-Хіляля» чимало зіркових ветеранів, які особливих вистав не потребують: марокканський воротар Яссін Буну, захисники Каліду Кулібалі та Жоау Канселу, півзахисники Рубен Невіш та Сергей Мілінковіч-Савіч, форвард Александар Мітрович. Трохи менш відомі, але також залишили свій слід у Європі захисник Ренан Лоді та півзахисник Каю Сесар Ліма. Крім того, 4 червня головним тренером «Аль-Хіляля» став італієць Сімоне Індзагі, який двічі поспіль приводив італійський «Інтер» до фіналу Ліги чемпіонів УЄФА.

Іменитих іноземців доповнюють досвідчені місцеві гравці, у чотирьох з яких за плечима два чемпіонати світу: центральний захисник Алі Аль-Булаїхі, лівий захисник Ясер Аль-Шахрані, півзахисник Мохамед Канно та вінгер Салем Аль-Давсарі. Також на чемпіонаті світу виступав центральний захисник Хасан Аль-Томбакті. Також варто придивитися до молодого вінгера Мохаммеда Аль-Кахтані.

Склад «Аль-Хіляля»

Головний тренер: Сімоне Індзагі (Італія).

Воротарі: 17. Мохамед Аль-Рубаї, 21. Мохамед Аль-Оваїс, 37. Яссін Буну (Марокко), 40. Ахмад Абу Расен, 50. Абдулла Аль-Гамді.

Захисники: 3. Каліду Кулібалі (Сенегал), 4. Халіфа Аль-Давсарі, 5. Алі Аль-Булаїхі, 6. Ренан Лоді (Бразилія), 12. Ясер Аль-Шахрані, 20. Жоау Канселу (Португалія), 24. Мотеб Аль-Харбі, 33. Мохаммед Аль-Мухаїш, 34. Абдусалам Барнаві, 36. Сауд Харун, 62. Талал Аль-Отаїбі, 87. Хассан Аль-Томбакті, 88. Хамад Аль-Ямі.

Півзахисники: 7. Халід Аль-Ганнам, 8. Рубен Невіш (Португалія), 15. Мохаммед Аль-Кахтані, 16. Нассер Аль-Давсарі, 22. Сергей Мілінковіч-Савіч (Сербія), 27. Каю Сесар Ліма (Бразилія), 28. Мохаммед Канно, 29. Салем Аль-Давсарі, 39. Абдулазіз Аль-Хадхуд, 43. Саад Аль-Мутаїрі, 55. Аль Аль-Махдаві, 77. Малком Олівейра (Бразилія).

Нападники: 9. Александар Мітрович (Сербія), 11. Маркус Леонарду Алмейда (Бразилія), 37. Турки Аль-Гумайл, 45. Абдулкарім Дарісі, 99. Абдулла Аль-Хамдан.

Аль-Айн (Абу-Дабі, ОАЕ)

Як і «Аль-Хіляль», «Аль-Айн» – рекордсмен за кількістю чемпіонських титулів та один із найтитулованіших клубів у своїй країні. За свою 56-річну історію «боси» (так, у них таке ж прізвисько, як і у саудівців) виграли 14 чемпіонатів країни та сім Кубків Президента, а також п'ять суперкубків та шість менших трофеїв. Але на міжнародному рівні «Аль-Айн» не такий титулований: двічі виграли Лігу чемпіонів, ще двічі дійшли до фіналу – ось і всі їхні континентальні успіхи.

І наступного сезону чергового континентального трофею у «Аль-Айну» точно не буде. За підсумками сезону 2024/25 у Про-лізі «боси» посіли лише п'яте місце та залишилися за бортом континентальних кубків наступного сезону. При цьому «боси» втратили очки з аутсайдерами «Аджманом» та «Дібба Аль-Хісн» – вдома зіграли внічию, а в гостях взагалі програли. Окрім того, «Аль-Айн» у гостях втратив очки з ще одним аутсайдером «Аль-Батаї», з яким зіграли внічию з рахунком 3:3. Не набагато краще «боси» зіграли і в Кубку Президента – дійшли до чвертьфіналу, де мінімально програли «Аль-Джазіре» з Абу-Дабі.

Днями, 1 червня, «Аль-Айн» прописав португальського воротаря-ветерана Руя Патрісіу, який став найвідомішим гравцем нинішнього складу «босів». Португалець буде конкурентом не менш ветеранистого та не менш зіркового за місцевими мірками Халіда Ейса, багаторічного воротаря та капітана збірної ОАЕ, який був основним у «Аль-Айні» у сезоні 2024/25. З інших іноземців варто відзначити ще одного португальця, центрального захисника Фабіу Кардосу, який зіграв близько 200 матчів у Прімейрі-лізі, а у сезоні 2021/22 виграв її у складі «Порту». Кардосу був у розширеному списку кандидатів на поїздку на ЧС-2022 у складі збірної Португалії, але до остаточної заявки не увійшов.

Також європейський досвід має парагвайський вінгер Матіас Сеговія та аргентинські півзахисники Матіас Паласіос і Джіно Інфантіно. 22-річний Сеговія, який належить бразильському «Ботафого», минулого року з'їздив в оренду до бельгійського «Моленбека», за який, однак, зіграв лише сім матчів. На рахунку 23-річного Паласіоса непоганий сезон 2021/22 у швейцарському «Базелі» та титули чемпіона Південної Америки U-15 та U-17, а 22-річний Інфантіно належить італійській «Фіорентині», за яку у минулому сезоні зіграв дев'ять матчів, після чого і вирушив в оренду до «Аль-Айну». Також варто відзначити ще двох південноамеркіанців – парагвайського півзахисника Алехандро Ромеро, одного з основних гравців у своїй збірній, з якою двічі грав на Копа Америка, та 21-річного аргентинського вінгера Матео Санабріа, який минулого літа перебрався до «Аль-Айну», маючи за плечима понад 50 матчів в аргентинській Прімері.

З місцевих гравців у складі «Аль-Айну» варто виділити трьох, які стабільно грають за збірну ОАЕ. Це 22-річний півзахисник Мохаммед Аббас, 26-річний опорник Яхья Надер та 28-річний центральний захисник Халід Аль-Хашемі. Усі вони виступали, у тому числі на Азіатському Кубку 2023 року.

Склад «Аль-Айна»

Головний тренер: Владімір Івіч (Сербія)

Воротарі: 1. Мохаммед Абу Сенда, 17. Халід Ейса, 28. Руй Патрісіу (Португалія), 35. Хассан Сані (Нігерія), 50. Саїф Аль-Маазмі.

Захисники: 3. Куаме Аутонне, 4. Фабіу Кардосу (Португалія), 11. Бандар Аль-Ахабі, 14. Марсел Ратнік (Словенія), 15. Ерік Менезес (Бразилія), 16. Халід Аль-Хашемі, 23. Халід Аль-Хашемі, 23. (Аргентина), 28. Соломон Сосу, 32. Халід Аль-Хассані, 40. Халід Алі Аль-Балуші, 44. Манеа Аль-Шамсі, 46. Драман Кумар, 56. Амаду Ньянь (Сенегал), 66. Мансур Аль-Шамсі, 88. Хамід Мохаммед (Гана), Яхья Бен Халек (Марокко).

Півзахисники: 5. Пак Йон У (Південна Корея), 6. Яхья Надер, 7. Матіас Сеговія (Парагвай), 8. Мохаммед Аббас, 10. Алехандро Ромеро (Парагвай), 13. Ахмед Барман, 18. (Аргентина), 20. Матіас Паласіос (Аргентина), 27. Секу Гассама (Малі), 29. Джино Інфантіно (Аргентина), 36. Юсеф Абду, 70. Абдулкарім Траоре (Малі), 97. Адіс Яшич (Боснія-Герцеговина).

Нападники: 9. Коджо Фодо Лаба (Того), 21. Суф'ян Рахімі (Марокко), 30. Хазем Мохаммад, 60. Йонас Наафо, 72. Мохамед Авадалла, 77. Рілван Саркі (Нігерія), 90. Ейса Халфан, 99. Есна Лулендо (Конго).

Урава Ред Даймондз (Сайтама, Японія)

Японська «Урава Ред Даймондс» із Сайтами цього року відзначає свій 75-річний ювілей. У 1950-му році автогігант «Мітсубіші» заснував цей клуб під ім'ям «Мітсубіші Моторс», у квітні 1992 року клуб був перейменований на «Мітсубіші Урава» і отримав прізвисько «червоні діаманти», а ще через чотири роки отримав свою нинішню назву «Урава». За цей час вони виграли п'ять чемпіонських титулів (п'ятий результат в історії чемпіонатів Японії) та рекордні для клубів, що діють, вісім Кубків Імператора. На міжнародному рівні «червоні» тричі виграли азійську Лігу чемпіонів. Востаннє – у 2022 році, обігравши у фіналі саудівський «Аль-Хіляль» (1:1 у гостях та 1:0 удома).

Сезон 2024 року в J-Лізі «Урава Ред Даймондс» відверто провалили, посівши лише 13-те місце, але в нинішньому сезоні «червоні» після 21 матчу з 34 очками ділять друге-четверте місце з «Кіото Санга» та «Кашіва Рейсол», один з яких, відповідно, один і один. Від лідерів, Кашима Антлерс, червоні відстають на шість очок. У Кубку Імператора минулого року «Урава Ред Даймондс» не грали через дискваліфікацію за заворушення, які влаштували вболівальники клубу після вильоту від «Нагої Грампус» у четвертому колі Кубка Імператора 2023. У нинішньому сезоні «Червоні» розпочнуть виступи в Кубку імператора.

Говорячи про склад «червоних», варто відзначити, що іноземців у ньому лише п'ять і це максимум, який дозволяється заявляти на матчі в Японії. Найвідоміший із них – віце-капітан команди, норвезький захисник Маріус Хейбротен. Українським уболівальникам він може бути знайомий за матчами у складі «Буде-Глімт» проти луганської «Зорі» у груповому раунді Ліги конференцій 2021/22. В «Урава Ред Даймондс» норвежець перебрався в січні 2023 року і вже встиг зіграти за японську команду понад 100 матчів. Дещо раніше, перед Маріусом Хейбротеном до японського клубу прийшов шведський півзахисник Самюель Гюстафсон, який у середині 2010-х блиснув у рідному «Хекені» і перейшов до італійського «Торіно». Але в Серії А він зіграв лише дев'ять матчів і вирушив в оренду до клубів Серії В, де в підсумку осел на чотири сезони, потім повернувся до «Хекена», звідки перебрався в Японію. Варто згадати і бразильця Тьягу Сантуса, за плечима якого 70 матчів у португальській Прімейрі-лізі за «Віторію» із Сетубалу та азорську «Санту Клару».

Чимало гравців «Урава Ред Даймондс» із європейським досвідом і серед місцевих. Вінгер Хірокі Абе, наприклад, чотири сезони провів у другій команді «Барселоні». Проте там японець зіткнувся з травмами та більше лікувався, ніж грав. У результаті 2023 року перейшов у свій нинішній клуб. Півзахисник Генки Харагучі минулого року повернувся до клубу після десяти років у Німеччині, де він чимало пограв у Бундеслізі за берлінські «Герту» та «Уніон», а також за «Ганновер» та «Штутгарт». Ще один вінгер Шоя Накаджима у 2019 році прийшов до «Порту», ​​але там закріпитися не зміг і після кількох оренд транзитом через турецький «Антальяспор» повернувся додому. У Бельгії безрезультатно намагалися заграти вінгер Такахіро Секіне та форвард Хіро Коморі. У ще двох вінгерів Такуро Канеко та Юске Мацуо це вийшло краще – вони змогли провести по одному пристойному сезону у складі «Кортрейка» та «Вестерло», але Канеко в січні цього року перейшов з бельгійського клубу в «Урава Ред Даймондс»,
а «Вестерло» 2023-го не став продовжувати оренду або викуповувати Мацуо. Форварда Ріо Нітту австрійський «Санкт-Пельтен» спочатку орендував у «Саган Тосу», потім викупив, але минулого літа японець повернувся додому, відігравши в Австрії на контракті лише один сезон.

Зрештою, треба відзначити воротаря та віцекапітана «Урава Ред Даймондс» Шюсаку Нішикаву. Найдосвідченіший 38-річний голкіпер у 2011-му році зі збірною Японії виграв Кубок Азії, а потім поїхав на чемпіонат світу 2014 у статусі дублера Ейджі Кавашіми. Попри свій вік і те, що у збірній давно вже не грає, Ішикава, як і раніше, впевнено утримує статус основного воротаря «червоних».

Склад «Урави Ред Даймондс»

Головний тренер: Мачей Сшкіра (Польща)

Воротарі: 1. Шюсаку Нішікава, 16. Аюмі Нієкава, 31. Шюн Йошіда, 36. Харукі Коморі, Рюсей Сато.

Захисники: 3. Даніло Боза (Бразилія), 4. Хірокадзу Ішихара, 5. Маріус Хейбротен (Норвегія), 26. Такуя Огівара, 28. Кента Немото, 35. Рікіто Інуе, 55. Атсуро Такахаші, 88. Єїчі Наганума, Шинтаро Абе, Джуней Тохода.

Півзахисники: 6. Таїші Матсумото, 8. Матеус Савіу (Бразилія), 9. Генкі Харагучі, 11. Самюель Гюстафсон (Швеція), 13. Рема Ватанабе, 14. Такахіро Секіне, 21. Томоакі Окубо, 22. Каї Шібато, 24. Юске Мацуо, 25. Каїто Ясуї, 39. Джюмпей Хаякава, 77. Такуро Канеко. Масанобу Йошида, Ренджі Хідано.

Форварди: 7. Хіроки Абе, 10. Шия Накаджіма, 12 Тьягу Сантана (Бразилія), 17. Хіро Коморі, 18. Тошикі Такахаші, 20. Мотокі Накагура, 27. Тошікаджу Теручі, 41. Ріо Нітта.

Ульсан ХД (Південна Корея)

Четверта азіатська команда на командному чемпіонаті світу 2025 року – південнокорейський «Ульсан ХД» з однойменного міста в регіоні Йоннам на півдні півострова. На відміну від трьох інших представників Азії, «тигри» – далеко не найтитулованіша команда у Південній Кореї. За 42 роки своєї історії вони п'ять разів виграли К-Лігу, один раз – Кубок Кореї та двічі стали переможцями азіатської Ліги чемпіонів. Все це – і близько не рекорди у Кореї чи серед корейських команд.

У сезоні 2024 К-Ліги «Ульсан ХД» став чемпіоном країни, випередивши найближчого переслідувача, «Ханвон», на вісім очок. Загалом «тигри» пройшли сезон рівно, хоч і були неприємні епізоди, на кшталт двох нічиїх із безнадійним аутсайдером «Інчон Юнайдед» (3:3 вдома та 1:1 у гостях). У Кубку Кореї «Ульсан ХД» дійшов до фіналу, де у додатковий час програв «Похан Стілерз». Цього сезону в чемпіонаті «тигри» після 19 матчів посідають третє місце і відстають від лідера, «Чонбука», на шість очок, а у Кубку в липні гратимуть у чвертьфіналі, після того як у 1/8 фіналу обіграли «Інчон Юнайдед» з рахунком 3:0.

У К-Лізі строгий ліміт на іноземців у команді, яких може бути не більше шести. У «Ульсан ХД» їх п'ятеро. З них українські вболівальники можуть пам'ятати грузинського вінгера Гіоргі Арабідзе. У 2015-му році він прийшов до донецького «Шахтаря», але за три сезони зіграв лише сім матчів і забив один гол. Після наступних трьох років у португальському «Насьоналі» з Мадейри та оренди Арабідзе повернувся до чемпіонату Грузії, звідки минулого року переїхав до «Ульсана ХД». В Кореї у грузина поки що теж виходить не дуже добре – всього два голи у 12 матчах, але тренерський штаб Кіма Пан Гона йому явно довіряє.

Місцеві футболісти в «Ульсан ХД» – це насамперед про значний досвід на міжнародному рівні. Вінгер І Чан Йон зіграв понад сотню матчів в англійській Прем'єр-лізі за «Болтон» та «Крістал Пелас», а також виступив на трьох чемпіонатах світу, починаючи з 2010 року. Стільки ж чемпіонатів світу у біографії центрального захисника Кіма Йон Гвана, клубна кар'єра якої пройшла в Азії. Цікаво, що Кім Йон Гван грав і у футзал, у якому став чемпіоном Кореї у складі команди університету Чонджу. По два «мундіалі» за плечима у опорного півзахисника Чана У Яна, воротаря Чо Хьон У; одного разу на чемпіонаті світу виступили центральні захисники Хван Сок Хо та Юн Чьон Гю та півзахисник Кім Мін У. А центральний півзахисник І Чін Хьон цьогорічний сезон розпочинав у польській Екстраклясі, де зіграв 25 матчів за «Пущу» з Неполоміце, але взимку повернувся до Кореї.

Склад «Ульсана ХД»

Головний тренер: Кім Пан Гон

Воротарі: 21. Чо Хен У, 23. Мун Чан Ін, 31. Рю Син Мін, 37. Мун Хьон Хо.

Захисники: 3. Кан Мін У, 4. Со Мьон Кван, 13. Кан Сан У, 19. Кім Йон Гван, 24. Юн Чьон Гю, 26. Пак Мін Со, 28. І Че Ік, 66. Мілош Трояк (Польща), 94. Сім Сан Мін, 96. Чхве Сік Хьон.

Півзахисники: 5. Чан У Йон, 6. Дар'ян Боянич (Швеція), 7. До Син Бом, 8. І Кю Сон, 10. Кім Мін У, 11. Ом Вон Сан, 14. І Чін Хьон, 16. І Хі Гьон, 17. Гюстав Людвігсон (Швеція), 22. Кім Мін Хьок, 27. І Чан Йон, 30. Юн Че Сек, 36. Матіас Лакава (Венесуела), 41 Пак Сан Чун, 68. І Че Ук, 70. Чхве Кан Мін, 72. 77. Гіоргі Арабідзе (Грузія), 97. Ерік Фаріас (Бразилія).

Нападники: 18. Хо Юль, 99. Яго Карієлло (Бразилія).

Окленд Сіті (Нова Зеландія)

Єдиний представник Океанії на клубному чемпіонаті світу 2025 - новозеландський «Окленд Сіті», однозначно найсильніший клуб країни та регіону. Неві блюз – 22-разові чемпіони Нової Зеландії та чотириразові чемпіони Північної ліги, а також 13-разові переможці Ліги чемпіонів Океанії. Парадоксально, але при цьому «Окленд Сіті» – не найсильніший клуб Нової Зеландії. А все тому, що обидва найсильніші новозеландські клуби «Веллінгтон Фінікс» та «Окленд» грають в австралійській А-Лізі та представляють Азіатську конфедерацію. Таким чином, у майбутньому може скластися парадоксальна ситуація, коли клуби з однієї країни Нової Зеландії представлятимуть різні конфедерації – Азіатську та Океанію.

Нинішнього сезону у «Окленд Сіті» далеко не все безхмарно. У Північній лізі після 13 матчів вони посідають друге місце та відстають від «Беркенхед Юнайтед» на одне очко. Втім, для того, щоб вийти до чемпіонату Національної ліги, потрібно посісти одне з перших чотирьох місць і з цим проблем у «неві блюз» не повинно бути. А в Кубку Четема, традиційно не найсильнішому для «Окленд Сіті» турнірі, вони дійшли до третього раунду, де 14 червня вони мають зіграти матч проти «Ваїхеке Юнайтед».

Якихось знайомих імен у складі «Окленд Сіті» взагалі немає. Є цікавий 32-річний форвард Ділан Менікем, набагато відоміший, як футзаліст та капітан збірної Нової Зеландії з футзалу, яка минулого року вперше у своїй історії зіграла на чемпіонаті світу. Є четверо гравців з досвідом гри за футбольну Нову Зеландію – центральний захисник Адам Мітчелл, захисник Ніко Боксолл, форварди Майєр Бівен та уродженець ПАР Раян Де Фріс. Є у складі «Окленд Сіті» та іноземці, але у більшості з них вся чи майже вся кар'єра пройшла у Новій Зеландії. Тільки китайський вінгер Чжоу Тун прибув у «неві блюз» у 2023 році, маючи за плечима чималий досвід виступів на різних рівнях домашнього чемпіонату.

Склад «Окленд Сіті»

Головний тренер: Пол Поса

Воротарі: 1. Конор Трейсі, 18. Арея Прасад (Фіджі), 24. Нейтан Гарроу.

Захисники: 3. Адам Мітчелл, 4. Крістіан Грей, 5. Ніко Боксолл, 12. Регонт Мураті (Косово), 13. Нейтан Лобо, 14. Джордан Вейл, 19. Ділан Коннолі (Ірландія), 21. Адам Белл, 23. Елфі Роджерс, 25. Майкл Ден Хейєр, 31. Райан Елліс.

Півзахисники: 2. Маріо Іліч, 8. Жерарт Гарріга (Іспанія), 10. Ділан Менікам, 15. Джеремі Фоо, 20. Метт Елліс, 26. Девід Йоо, 29. Кентаро Одзакі (Японія), 30. Джексон Менюел, 32. Періс Домфе.

Нападники: 6. Кайлан Голд, 7. Майєр Бівен, 9. Енгус Кілколлі, 11. Раян Де Фріс, 16. Джозеф Лі, 17. Херсон Лагос (Колумбія), 27. Харіс Зіб.

Замість підсумків

З Азії та Океанії на клубний чемпіонат світу 2025 року, як і з Африки, також приїдуть цікаві команди. Усі п'ять, незалежно від статусу у своїй країні та минулих досягнень, абсолютно гідні грати на такому рівні, напевно залишать гарні враження від своїх виступів і точно здатні на сюрпризи.

Читайте також:

Пустельні гранди й південні стиляги. Учасники клубного ЧС-2025, як вони є