СИДОРЧУК: «Сезон був складним, я мало грав у Вестерло»

Український хавбек Сергій Сидорчук у розмові з Денисом Бойком розповів про виступів у Бельгії за команду «Вестерло»:

«Як для футболіста сезон – не дуже, бо я мало грав. Для мене це перший рік у всій футбольній кар’єрі, коли я фактично мало виходив на поле. Коли дивишся на команду з лави запасних, це таке відчуття втрати причетності до результатів і процесу.

Для мене це був важкий рік, особливо з огляду на мій вік і той факт, що футбольних років залишилось не так багато. Тому я поставив собі мету: у наступний рік чи два віддати футболу все, щоб останній чи передостанній рік у кар’єрі був набагато кращим. Я робитиму для цього все, не знаю, як вийде, але хочу чесно сказати собі, що зробив усе можливе. Так, хоч і мало грав, але дивлюсь позитивно.

Не викликають до збірної? На початку було дуже важко. Це період, коли ти не граєш по десять матчів, ніхто нічого не пояснює, і тобі важко це прийняти. Але зараз я вже відпустив цю ситуацію, прийняв і зрозумів. Цей етап був десь восени чи взимку, коли було реально важко. Зараз я змінив пріоритети: набираюсь нового досвіду, вчу англійську, знайомлюсь з новими людьми, бачу, як працюють клуби з іншою структурою.

Читайте також:

«Шалений хейт від уболівальників». Сидорчук розповів про Динамо з Луческу

Як перейшов у Вестерло? Мені зателефонував Сергій Серебренников і сказав, що є інтерес від Вестерло. Потім я поспілкувався з тренером, побачив команду. Розмовляв із сім’єю, батьками, думав – було багато «за» і «проти». Потім генеральний директор теж дзвонив, ми відкрито говорили про все. І я зрозумів, що треба рухатися у цьому напрямку.

Було важко тим, що я не сказав до побачення багатьом: команді, партнерам, президенту. Для мене важливо було попрощатися з ультрас, бо ми мали хороші стосунки, вони мене підтримували. Зараз у мене до них велика повага.

Коли ти 10 років у теплій ванні, а тут треба прийняти холодний душ і вийти з зони комфорту. Перші два місяці в Бельгії були наче казка – все подобалось, англійська допомагала, комунікація була. Але потім почалася рутина, і починаєш задумуватися: навіщо я це зробив? Були такі хвилювання, сумніви. Були моменти коли шкодую, але я це переживаю і рухаюсь вперед».