Схилимо голови. Снайперська куля обірвала життя чемпіона України з хокею

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Олександра Хміля, чемпіона України з хокею, який добровольцем пішов на фронт з перших днів повномасштабної війни і поліг під Бахмутом 42-річним, рівно два роки тому, 12 травня 2023-го.

Життєвий шлях

Олександр народився 6 грудня 1980 року в Броварах на Київщині. У хокей почав грати з п’яти років у школі київського «Сокола».

На професійному Хміль рівні почав виступати з 1997 року в складі київського «Беркута». Гравецька кар’єра Олександра тривала 18 років. Він виступав за київські «Сокіл» (1998-1999, 2003) і «Крижинку» (2000); російські «Спутнік» з Нижнього Таґіла (2000-2001), «Спартак» з Санкт-Петербурга (2001), «Капітан» зі Ступіно (2002); «Київ» (2002-2004), «Дніпровських Вовків» (2004-2006), київські АТЕК (2006-2009), «Беркут» (2009-2010), «Компаньйон» (2010), «Поділ» (2011), «Галицьких Левів» з Новояворівська (2011-2013) і київських «Генералів» (2013-2015).

У 2007-му Хміль став чемпіоном України в складі АТЕКа, в 2005-му він став срібним призером національного чемпіонату з «Дніпровськими Вовками», в 2006-му і 2009-му вигравав бронзу.

Загалом у чемпіонатах України Олександр провів 12 сезонів: 235 матчів, у яких набрав 127 (93 голи + 134 передачі) очок.

У 1998-му Хміль представляв Україну на юнацькому чемпіонаті світу (6 матчів, 2 голи), а в 2000-му – на молодіжному чемпіонаті світу (7 матчів, 1 гол + 1 пас). В 2005-му Олександр у лавах студентської збірної України виступав на Всесвітній універсіаді (6 матчів, 2+3).

Після завершення гравецької кар’єри Олександр продовжував виступати на аматорському рівні за київські «Автомобіліст» і «Спарту», засновником якої був, а також працював головним тренером у київському «Рапіді» (2015-2016), броварських «Вовках» (2017/2018) та жіночій «Україночці» (2019-2020).

Бойовий досвід

На війні Олександр Хміль – з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів. Спершу він захищав столицю у загоні київської територіальної оборони, а потім у статусі військослужбовця Збройних сил України виконував бойові завдання в гарячих точках у інших регіонах нашої держави.

«Кілька занять вистачило, аби я пригадав та поновив навички поводження зі зброєю, а «фізика» в мене завжди на рівні — форму підтримую», – говорив Олександр в інтерв’ю виданню Армія-Inform.

Загибель

Загинув Олександр Хміль 12 травня 2023 року під Бахмутом на Донеччині під час виконання бойового завдання у наслідок влучання ворожим снайпером. Йому було 42 роки.

Родина

В Олександра залишилася дружина, фотомодель Леся Лабунська, яка підтримувала чоловіка в усіх починаннях і зокрема стала дизайнеркою нової форми для «Спарти» в мілітарі-стилі.

Вшанування

Поховали Олександра 17 травня 2023-го на Берковецькому цвинтарі Києва.

20 грудня 2023-го воїн нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У серпня 2023-го у Києві, на Подолі, на фасаді будинку за адресою вул. Ярославська, 21, по сусідству з кінотеатром «Жовтень» з‘явився мурал на честь Олександра.

«На створення мурала витрачені дві доби, робочі зміни по 16 годин, спека та апатія, дивні люди у яких немає війни... але ми це зробили», - підсумовує автор роботи Євгенія Фуллен.

«Сашко, коли борди з моїм зображенням почали з’являтися по Києву я тебе запитала: «Мене бачить весь Київ. Ти сердишся?» На що ти мені відповів: «Ні, ти символ: ніжності, мудрості, вірності, краси, кохання. Саме такою, на мою думку, має бути справжня жінка. Для мене ти найкраща. Ти моя гордість, я пишаюся тобою»… Наразі на тебе дивиться Київ. Ти символ: мужності, впевненості, вірності, надійності, витримки, спокою. Саме таким, на мою думку, має бути справжній чоловік. Для мене ти найкращий», - прокоментувала появу мурала кохана Олександра Хміля Леся.

Читайте також:

Назавжди 41. На війні загинув спортовець з Полтавщини